DAVID

Ik ben David, de conceptueel kunstenaar van наша війна – Our War / Onze oorlog. Ik ben sinds mijn tienerjaren ben ik gefascineerd door de Slavische cultuur. In mijn twintiger jaren besloot ik Russisch te leren, en doorheen mijn reizen leerde ik mijn Oekraïense vriend Andrie kennen. Het klikte meteen.

Twee weken later stond ik in Kyiv in een ex-Sovjetflat. Ik voelde me er meteen thuis, alsof ik er al jaren kwam. Ik ging er vaak terug…. tot ik mijn laatste geplande reis moest annuleren.

Er was een spelbreker in het verhaal.

Ik kreeg eind 2021 de diagnose kanker, met uitzaaiingen. Ik moest meteen geopereerd worden, en begin 2022 startte de zware chemotherapie die mijn lichaam volledig uitputte. Ik was uitgemergeld, woog rond de 40 kilogram en kon niets meer zelfstandig. Zelfs mezelf aankleden lukte niet, zo zwak was ik. 

Ik was… stervende. Dat voelde ik.

Net op dat moment zag op de tv, in het ziekenhuis dat mijn geliefde land Oekraïne werd binnengevallen door Rusland. Ik nam meteen contact op met Andrie en anderen vrienden; gelukkig waren ze ongedeerd.

Mijn wereld stortte in. Hoe kon ik van het idee om Kerst en de winter daar door te brengen in Kyiv, naar een situatie van nakend sterven en oorlog gaan?

Vandaag zijn we een hele tijd verder. Mijn lichaam is nog steeds zwaar toegetakeld en mijn vrienden in Oekraïne zitten nog altijd in oorlog met Rusland. Gelukkig heb ik al enkele van hen opnieuw kunnen zien, maar we kijken allemaal uit naar het moment waarop de situatie beter zal zijn: ik in betere gezondheid en zij die opnieuw in vrede kunnen leven in hun land.

Ik heb dit kunstwerk, deze installatie, gemaakt als ode aan onze strijd, onze oorlog. Daarbij ben ik ook niet blind voor de strijd aan de andere kant: de strijd die mijn ouders met mij meegevochten hebben, de Russen die ik ken die zich verzetten tegen hun regime en openlijk hun afkeer uitspreken en overwegen te emigreren.

Toch worden er ook in Oekraïne fouten gemaakt; daarom zijn we ook maar mensen.

Maar met deze installatie wil ik vooral de nadruk leggen op het feit dat zowel Oekraïne als ikzelf verwikkeld zijn geraakt in een strijd die we echt niet willen, en dat we hopen dat deze snel voorbij zal zijn. 

We zijn uitgedaagd op het vlak van hoop, veerkracht en moed. In zekere zin zijn we daarin ook geslaagd. Daarom is het tijd om dit te herinneren, samen met alle opofferingen: mijn gezondheid en hun dierbaren. Hierbij breng ik jullie “

наша війна"

– Our War / Onze oorlog”.

I am David, the conceptual artist of Nasha Viejna – Our War. Since my teenage years, I have been fascinated by Slavic culture.

In my twenties, I learned Russian and, during my travels, met my Ukrainian friend Andrii—we connected instantly.

Two weeks later, I was in Kyiv, living in an ex-Soviet apartment and shopping locally. I felt at home immediately. I kept returning—until my last planned trip was canceled.

At the end of 2021, I was diagnosed with cancer with metastases. I underwent surgery and chemotherapy that devastated my body.

I weighed around 40 kg and

couldn’t even dress myself.

I felt like I was dying.

At that moment, I saw on the hospital TV that Ukraine had been invaded by Russia. I contacted my friends—they were safe. My world collapsed.

Today, time has passed. My body is still damaged, and my friends are still at war.

I have seen some of them again, but we all look forward to a better future—me in better health, them in peace.

This installation is an ode to our struggle—our war. I also recognize the struggles on the other side, my parents’ fight with me, Russians who oppose their regime, and human mistakes on all sides.

But above all, this work emphasizes that neither Ukraine nor I chose this fight. We hope it ends soon. We have been tested

in hope, resilience, and courage—and

we have endured.

This is our story: Nasha Viejna – Our War.

Я Девід, концептуальний художник Hasha Viejna – Наша війна. Я захоплювався слов'янською культурою з підліткових років. У свої двадцять років я вирішив вивчити російську мову, і під час подорожей я зустрів свого українського друга Андрія; ми одразу знайшли спільну мову.

Через два тижні я був у Києві

і сидів у колишній радянській квартирі, йдучи

до місцевого супермаркету.

Я одразу відчув себе як вдома, і почувався як вдома. Я часто повертався туди. Поки мені не довелося скасувати свою останню заплановану поїздку.

У сюжеті був спойлер:

Мені поставили діагноз рак з метастазами наприкінці 2021 року. Мене довелося негайно прооперувати, а на початку 2022 року почалася жахлива хіміотерапія, яка повністю зруйнувала моє тіло.

Я був виснажений, важив близько 40 кілограмів і більше нічого не міг робити самостійно, навіть одягатися,

надто слабкий... Я... помирав... Я це відчував.

Саме в той момент я побачив по лікарняному телевізору, що моя улюблена країна, Україна, зазнає вторгнення з боку Росії. Я одразу зв'язався з Андрієм та іншими, і з ними все було гаразд.

Мій світ зруйнувався. Як я міг перейти від ідеї провести там Різдво та зиму до неминучої смерті та війни?

Сьогодні минуло багато часу,

моє тіло все ще сильно пошарпане, а мої друзі в Україні все ще воюють з Росією. На щастя, я вже зміг знову побачити кількох людей, але ми всі з нетерпінням чекаємо моменту, коли ми будемо в кращому становищі, я буду здоровішим, а вони та їхня країна повернуться до миру

Я створив цю інсталяцію як оду нашій боротьбі, нашій війні. Я також усвідомлюю боротьбу по той бік: боротьбу, яку вели мої батьки разом зі мною, росіян, яких я знаю, які чинять опір їхньому режиму та відкрито висловлюють своє несхвалення та розглядають можливість переїзду. А також помилки які ми усі робимо, бо ми люди.

Але цією інсталяцією я, перш за все, хочу наголосити на тому, що Україна, як і я, опинилися втягнутими в боротьбу, якої ми самі не хотіли, і я також сподіваюся, що ця боротьба для нас скоро закінчиться; нам довелося зіткнутися з труднощами надії, стійкості, мужності… Ми досить добре в цьому досягли успіху; тому час пам’ятати про це, разом з усіма жертвами, моїм здоров’ям та їхніми близькими. Отож я представляю вам «Нашу війну».